середа, 25 листопада 2015 р.
вівторок, 24 листопада 2015 р.
Вірш за мотивами твору Джека Лондона "Біле Ікло"
Біле Ікло
Життя навчало не
здаватись ,
Сміливим бути ,
битись до кінця .
Про себе вміти піклуватись ,
Щоб не зламала доля зла .
Він ще малим лишився сиротою ,
Бо голод забирав усіх ,кого любив .
Душа від
того не ставала злою,
Біле
Ікло надією все жив .
Він вірив людям ,
тим що приручили,
На них надії щирі покладав .
Та віру у добро вони убили .
Він знов
зазнав знущань і катувань.
А він вставав , ішов все далі ,
Неначе сподівався на життя нове .
Ішов на зустріч він щасливій долі ,
Ніколи не жаліючи себе .
А у душі таїлась
недовіра ,
І страх в
думках ,перед новим життям .
Та у очах людей
іскрилась віра,
І він відчув , що
буде добре там .
Вовк за господаря життя хотів віддати ,
Щоб вірно відслужить йому .
Він ще не знав про те , що буде мати ,
Що подарує ще життя йому ?
Коли знесилений він
вийшов на подвір’я,
Побачив там маленьке цуценя .
І знов до нього повернулась віра ,
Біле Ікло повірив у
життя .
І ось кінець… Щасливим він є, друже ,
Бо віра
у життя понад усе .
Добро над злістю
переможе ,
Біле Ікло є доказом
про це.
Соломія
Бідна 7-В клас 2015р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)