Мета: дати відчути учням емоційну атмосферу, поетичний ритм твору, розкрити їхні особливості та засоби досягнення; показати переплетіння психологічного, фантастичного і реального в баладі, фольклорні традиції Й.В. Ґете в зображенні природи; розвивати художнє мислення учнів, уміння сприймати різні види мистецтва у взаємозв’язку; виховувати стійкий інтерес до творів мистецтва, уважне ставлення до художнього слова, праці перекладача.
Тип уроку: вивчення ліро-епічного твору.
Метод: компаративний аналіз.
Обладнання: тексти перекладів балади Й.В. Ґете «Вільшаний король»; аудіозапис балади Ф. Шуберта «Лісовий цар»; опорні схеми.
План-схема уроку
- Організаційний момент.
- Перевірка домашнього завдання - розповідь учня про ліричні твори Й.В.Ґете (Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література: Від античності до першої половини ХІХ століття: Підручн. Для 9 кл. - К.: Вежа, 2002. - С. 159-163).
- Оголошення теми.
- Прослуховування балади Ф.Шуберта «Лісовий цар» бесіда:
- Настрій музичного твору - (напруженість подій);
- Фортепіанний, вокальний вступ - (похмуро-фантастичний фон);
- Акомпанемент - (тривожна картина нічних подій);
- Мелодія - (переживання героїв);
- Вокальні можливості співу - (тривога розповідача, переживання батька і сина, манливий жарт Лісового царя).
- Слово вчителя:
- українські переклади балади Й.В.Ґете;
- назва твору: вільха Король - утілення самої природи.
6. Читання перекладів балади в особах бесіда:
- Тривожна картина:
1) Словесні фарби (Б.Грінченко «Лісовий цар» - «лісом густим», «негода», «наляканий батько», «листям сухим»; М.Рильський «Вільшаний король» -«час нічний», «син малий», «хвостатий пан», «сивий туман», «хлопчик бідний»; П.Куліш «Вільшаний цар» - «нічною добою», «в короні вітластій, кудлатий, патлатий», «вітер у листі сухім», «в густому тумані», «маленька дитина»; Д.Загул «Вільховий король» - «під вітром нічним», «з хворим дитям», «листям сухим», «забаву північну», «чорніє земля», «в сірій імлі», «похилені верби старі»)
- Діалог (всі чотири переклади).
- Швидкий ритм - «біг коня» дієслова (1 і 8 строфи перекладу М.Рильського; 1,7 і 8 строфи перекладу Б.Грінченка)
- Образи балади:
тривога
- Реальні: батько син
заспокоєння т
спокійний, маленький, р
р розсудливий боїться темряви и
и в
т не вірить у здатність уявляти, о
м фантастику фантазувати г
а
2. Фантастичні : природа - Вільшаний король 
7. Слово вчителя - підсумки ( людина - природа, страх і хвилювання трагічна кінцівка, гармонія з природою - щастя людини; цю ідею кожний переклад передає по-своєму, неповторно, але завжди має наслідувати емоційну атмосферу і поетичний ритм, які виражають в художній формі думки митця).
- Домашнє завдання.
Скласти розгорнутий план до твору на тему «Щастя людини в єднанні з природою»
Оцінювання.
Додаткові матеріали
ВІЛЬШАНИЙ ЦАР
Хто їде під вітер нічною добою,
Синка на сідельці везе під полою?
Коня острогами раз по раз торкає,
Дитину до себе в тепло пригортає.
«Чого се ти, синку, очиці ховаєш?»
- Вільшаний цар, тату, хіба не вбачаєш?
В короні вітластій, кудлатий, патлатий,
Сягає рукою, мов хоче піймати.
«Коханий мій хлоню, ходімо зо мною,
Гулятимем гарно-прегарно з тобою!
Квітками в нас пишно лука процвітає,
Парчею матуся мене зодягає».
- Хіба твоє ухо, татусю, не чує,
Що цар той вільшаний зо мною жартує? -
«Спокійся, дитино, нічого немає,
Се вітер у листі сухім завиває».
- Вродливий мій хлоню, ходімо зо мною!
Гуляти царівни там будуть з тобою,
З тобою гуляти, вночі танцювати,
На вітті гойдати, коточка співати...
«Хіба ти не бачиш, татуню, вільхівен,
Танців і гойдання маленьких царівен?»
- Я бачу, мій синку, в гаю на майдані
Колишуться верби в густому тумані.
«Люблю тебе, хлоню, за личко принадне,
Не хочеш по волі — неволя притягне!»
- Татуню, татуню! Мене він хапає!
Вільшаний цар душу мою пориває...
Щомога став батько коня з ляку гнати,
Маленька дитина — стогнати-конати
В домівці не радість його зустрічала:
Дитина мовчала, дитина сконала.
Переклад П. Куліша
ЛІСОВИЙ ЦАР
Хто їде в негоду тим лісом густим?
То батько, спізнившись, і хлопець із ним.
Обнявши малого, в руках він держить.
Його пригортає, його він пестить.
- Чом личко сховав ти, мій синку малий?
Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий:
У довгій кереї, в короні... дивись!
- То, синку, тумани навкруг простяглись.
«Мій хлопчику любий, до мене сюди
На луки зелені ти гратись іди;
В моєї матусі е пишні квітки,
Гаптовані злотом тобі сорочки».
- Ой тату, він кличе на луки рясні,
І квіти, і злото дає він мені.
- Нема там нічого, мій синочку.
Цить! То вітер між листям сухим шелестить.
«До мене, мій хлопче, в дібровах густих
Дочок уродливих побачиш моїх,
Вестимуть таночок і будуть співать,
Співаючи, будуть тебе колихать».
- Ой тату, мій тату, туди подивись:
В танку королівни за руки взялись..
- О ні, усе тихо у темряві там:
То верби старії схилились гіллям.
«Мене, хлопче, вабить урода твоя:
Чи хочеш—не хочеш, візьму тебе я!»
- Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!
Він давить, він душить, він тягне мене!..
Наляканий батько не їде — летить...
А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.
Добіг він додому і дивиться він:
В руках уже мертвий лежить його син.
Переклад Б. Грінченка
ВІЛЬХОВИЙ КОРОЛЬ
Хто їде так пізно під вітром нічним?
То батько з хворим дитям своїм;
В руках тримає він хлопця свого.
До серця горне і гріє його.
- Чом, синку, ховаєш голівку свою?
- Он, татку, король у вільховім гаю,
В короні й кереї король лісовий!
- Дитинко, то тільки туман низовий.
«Мій хлопчику любий, ходімо в мій дім,
Прегарні забави в домі моїм,
Багато там квітів пахучих росте.
Тобі там одіння дадуть золоте».
- Ой батеньку, татку! Ти чуєш чи ні,
Що з лісу король обіцяє мені?
- Не бійся, дитинко, синку мій, цить!
То вітер листям сухим шелестить.
«Не хочеш, мій хлопче, зо мною йти?
Тебе будуть доні мої берегти,
Покажуть забаву північну лісну,
Піснями тебе заколишуть до сну».
- Ох татку, он там, де чорніє земля,
Ти бачиш—дочки вільхового Царя?!
- Я бачу їх, синку,— то в сірій імлі
Стоять похилені верби старі.
«Люблю я, мій хлопче, вроду твою:
Не хочеш по волі,— сили вжию».
- Ох, татку! Схопив він мене за плече!
І тягне, і тисне! І як боляче!
А батько ще швидше — схопив його жах,
І стогне у нього син на руках.
Доїхав додому за кілька хвилин;
В руках уже мертвий лежав його син.
Переклад Д. Загула
"ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ
Хто пізно так мчить у час нічний?
То їде батько, з ним син малий.
Чогось боїться і мерзне син—
Малого тулить і гріє він.
«Чому тремтиш ти, синку, щомить?»
- Король вільшаний он там стоїть!
Він у короні, хвостатий пан!—
«То, сину, сивий нічний туман!»
- «Любе дитя, до мене мерщій!
Будемо гратись в оселі моїй,
Квіти прекрасні знайду тобі я,
У злого матуся одягне моя».
- Мій тату, мій тату, яке страшне!
Як надить вільшаний король мене! —
«Годі, маля, заспокойся, маля!
То вітер колише в гаю гілля!»
- «Хлопчику любий, іди ж до нас!
Дочки мої у танку в цей час,
Дочки мої тебе вийдуть стрічать,
Вітати, співати, тебе колихать!»
- Мій тату, мій тату, туди подивись!
Он королівни вільшані зійшлись!—
«Не бійся, мій синку! Повір мені:
То верби сивіють удалині!»
- «Мені, хлопче, люба краса твоя!
З неволі чи з волі візьму тебе я!»
- Мій тату, мій тату, він нас догнав!
Ой, як болюче мене він обняв!
Батькові страшно, батько спішить,
В руках його хлопчик бідний кричить;
Насилу додому доїхав він,
В руках його мертвий лежав його син.
Переклад М. Рильського
Немає коментарів:
Дописати коментар